A A A K K K
для людей із порушенням зору
Мереф’янська громада
Харківська область, Харківський район

Голодомор – це  наш біль та  наша скорбота

Дата: 27.11.2017 13:07
Кількість переглядів: 1251

Голодомор – це  наш біль та  наша скорбота

Голодомор – це страшне лихо, яке прокотилося по всій українській землі у 1921-1923; 1932-1933; 1946-1947 роках. Мільйони ні в чому невинних жертв, яких вже ніколи не повернеш – це є наша пам'ять і водночас, застереження майбутнім поколінням всього людства. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторися.

Слово «Голодомор» залишає по собі у душі почуття лиха, горя та безмежного страху. Це страшно. Це боляче та гірко. Але це те, про що ми повинні пам’ятати. Мертвим нікому довіритися, крім живих – і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу. А вони повинні знати, що ми про них пам’ятали, пам’ятаємо та будемо пам’ятати.

Цього року Україна відзначає 85-у річницю Голодомору 1932-1933 років. З кожним днем та роком страшні події минулого все більше віддаляються від нас та сучасності, але, не дивлячись на це, вони не втрачають свого трагічного значення.

Заходи, присвячені Дню пам’яті жертв голодоморів у Мереф’янській міський об’єднаній територіальний громаді розпочалися ще 24 листопада. У кожному загальноосвітньому навчальному закладі провели виховні години для вшанування пам’яті, адже дуже важливо прививати підростаючому поколінню розуміння того, що вони повинні завжди пам’ятати свою історію, якою б сумною та страшною вона не була.

26 листопада продовжили заходи до Дня пам’яті. Вранці, настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці  Василь Попадинець провів панахиду, після завершення якої він звернувся до всіх присутніх та зазначив, що у такі важкі для України часи ми не тільки повинні пам’ятати про нашу історію, а й бути добрішими до один одного. Також зі зверненням виступив Мереф’янський міський голова Веніамін Сітов, який побажав усім здоров’я, злагоди та благополуччя . Опісля панахиди та звернень Веніамін Сітов, начальник відділу освіти, культури та спорту Мереф’янської міської ради Руслан Дейнека та депутат Харківської районної ради, голова жіночої ради міста  Раїса Угненко здійснили покладання квітів до пам’ятного знаку на території храму.

Згодом відбулася Траурна Хода до місця поховання жертв Голодомору та політичних репресій 30-33-іх років у Сухоярському лісі. До речі, для бажаючих дістатися місця початку ходи до храмів були подані автобуси. Захід, що відбувся був організований за підтримки Мереф’янської міської ради, ГО «Наш дім – Мерефа» та ГО «Мереф’янська альтернатива».             

Біля пам’ятного знаку зібралися всі ті, кому не байдужа історія нашого народу для того, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких на родючих землях, між буянням хлібів, між квітучими садами змушували вмирати від голоду.

Спочатку отець Паладій провів панахиду за померлими, після чого всі присутні хвилиною мовчання вшанували великомучеників нашої історії та була проведена громадянська панахида. Кожному роздали по шматочку хліба для того, щоб пом’янути тих, хто просив його у Бога в останню хвилину життя. Згодом всі присутні були запрошені до запалення та встановлення свічок біля пам’ятного знаку.

У другій половині дня, на майдані Перемоги, біля погруддя І.Сірку мереф’яни долучилися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті» і вже традиційно виклали хрест із свічок та хвилиною мовчання вшанували пам’ять про безневинних жертв Голодомору.

Пам’ятати і знати про жахливу трагедію Голодомору – мало. Її потрібно носити у душі, у серці. Бо ті нещасні люди не вмерли за щось, вони не боролися, не воювали і не відстоювали своє право на життя. Їм не дали такої змоги. Більшість просто згасла на очах.

Наш святий обов’язок перед минулим – вшанувати пам’ять загиблих: встановити пам’ятники, запалити свічки, прочитати молитви, впорядкувати могили, розповісти про них нашим дітям.

Події минулого століття стають історією. Але людство не має права забути про злочинне вбивство страшною голодною смертю мільйонів селян‚ в тому числі жінок і дітей. Кожна українська родина покликана молитвою‚ словом або свічою пам’яти вшанувати померлих з голоду.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень